Хабібуллаєв Пулат Киргизбайович

Хабібуллаєв Пулат Киргизбайович
узб. Пўлат Қирғизбоевич Ҳабибуллаев узб. Poʻlat Qirgʻizboyevich Habibullayev
Народився	14 жовтня 1936(1936-10-14) Асакинський район, Андижанська область, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Помер	7 лютого 2010(2010-02-07) (73 роки) Ташкент, Узбекистан
Країна	СРСР  Узбекистан
Національність	узбек
Діяльність	фізик, політик, теплофізик
Галузь	теплофізика
Alma mater	Національний університет Узбекистану
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Вчене звання	члени-кореспонденти РАНd
Заклад	Академія наук Узбецької РСР
Членство	Академія наук СРСР
Посада	Deputy Chairman of the Presidium of the Supreme Soviet of the USSRd
Партія	КПРС
Нагороди	al-Biruni State Prize of the Republic of Uzbekistan in the field of science and technologyd

Пулат Киргизбайович Хабібуллаєв (14 жовтня 1936(19361014), колгосп імені Леніна селища Ахтачі, тепер Асакинського району Андижанської області, Узбекистан — 7 лютого 2010, місто Ташкент, Узбекистан) — радянський узбецький державний діяч, вчений-фізик, голова Президії Верховної ради Узбецької РСР, президент Академії наук Узбецької РСР. Депутат Верховної Ради Узбецької РСР. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання (в 1986—1989 роках). Доктор фізико-математичних наук (1971), професор, академік Академії наук Узбецької РСР (Республіки Узбекистан) (з 1984), член-кореспондент Академії наук СРСР (Російської академії наук) (з 1984).

Життєпис

У 1958—1960 роках — завідувач кафедри «Загальна фізика» Ташкентського державного педагогічного інституту.

У 1960 році закінчив Середньоазіатський державний університет.

У 1964 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук у місті Москві, а в 1971 році — на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук у місті Новосибірську.

Член КПРС з 1965 року.

У 1972—1975 роках — ректор Андижанського інституту бавовництва Узбецької РСР.

У 1975—1978 роках — завідувач відділу науки та навчальних закладів ЦК КП Узбекистану.

У 1978—1984 роках — віцепрезидент Академії наук Узбецької РСР.

Одночасно, в 1978—1988 роках — директор Інституту ядерної фізики Академії наук Узбецької РСР.

У 1984—1988 роках — президент Академії наук Узбецької РСР.

30 березня 1985 — 9 квітня 1988 року — голова Верховної ради Узбецької РСР.

9 квітня 1988 — 6 березня 1989 року — голова Президії Верховної ради Узбецької РСР.

Одночасно, з 1988 по 1989 рік — заступник голови Президії Верховної ради СРСР.

З 1989 року — керівник відділу теплофізики Академії наук Узбецької РСР (Республіки Узбекистан).

У 1990—1994 роках — голова Комітету з міжнародних справ Верховної ради Узбекистану.

У 1992—1994 роках — завідувач кафедри «Оптика» Національного університету Узбекистану.

У 1994—2002 роках — голова Державного комітету з науки та техніки Республіки Узбекистан.

У 2002—2006 роках — директор Центру з науки та технологій при Кабінеті міністрів Республіки Узбекистан.

До лютого 2010 року — керівник відділу теплофізики Академії наук Республіки Узбекистан.

Помер 7 лютого 2010 в Ташкенті.

Наукова діяльність

Основні дослідження — з акустичної спектроскопії, фізичної та квантової акустики, нанофізики та фізики м'яких систем, нелінійної оптики та лазерної термохімії, суперіонних провідників та квантово-розмірних систем, ядерної фізики та радіаційного матеріалознавства, нелінійної динаміки та хаосу, фізико-хімії ізотопів та лазерного фотосинтезу та ін.

Хабібуллаєв вперше дослідив молекулярну природу релаксаційних процесів у м'яких середовищах при поширенні поздовжніх та поперечних акустичних хвиль від (103 Гц) до найвищих (1010 Гц) частот, що дозволило встановити молекулярне впорядкування в наномасштабі та дати його пояснення з позиції термодинаміки нерівноважних систем.

Був основоположником нових наукових напрямів: фізика м'яких середовищ та суперіонних провідників, де мезоскопічність стану та кластероутворення стають суттєвими.

Під керівництвом Хабібуллаєва проведено цикл досліджень впливу радіаційного поля в активній зоні реактора на теплофізичні, електрофізичні та механічні властивості конструкційних матеріалів ядерного реактора та термоядерних установок. Досліджував виробництво та застосування радіоактивних ізотопів (фосфор-32 та фосфор-33), запропоновав технологію виробництва препаратів для діагностики інфекційних захворювань.

Автор понад 500 наукових праць і 15 монографій, 4 з яких (P.K.Khabibullaev, E.V.Gevorkian, A.S.Lagunov «Rheology of Liquid Crystals» Allerton Press, New York, (1994), P.K.Khabibullaev, B.G.Skorodumov «Determination of Hydrogen in materials» Springer-Verlag, Berlin (1985), F.Abdullaev, S.Darmanyan, P.K.Khabibullaev «Optical Solitons» Springer-Verlag, Berlin (1993), P.K.Khabibullaev, A.A.Saidov «Phase separation in Soft Matter Physics» Springer-Verlag, Berlin (2003)), видані у закордонних видавництвах. Також був автором праць «Фізика м'яких систем», Ташкент (1998), «Електростатична модель кластерного іона та термодинамічні параметри реакцій кластероутворення», Ташкент (1985), «Фізика» 7-синф курси, Ташкент (2005) та інші, які були видані в Узбекистані. Пулат Хабібуллаєв підготував понад 200 кандидатів та 40 докторів наук. Був головним редактором «Узбецького фізичного журналу», членом редколегії «Акустичного журналу» РАН та ряду відомих наукових журналів.

Наукові звання

• Академік Академії наук Республіки Узбекистан (1984)
• Член-кореспондент Російської академії наук (1984)
• Академік Академії наук Ісламських країн
• Іноземний член Пакистанської Академії наук
• Академік Академії технологічних наук Російської Федерації
• Академік Міжнародної Академії електротехнічних наук
• Академік Міжнародної Академії вищої школи
• Дійсний член Індійського Наукового Товариства матеріалознавців

Нагороди

• два ордени Трудового Червоного Прапора
• орден «Знак Пошани»
• орден «Мехнат шухраті» (Узбекистан)
• медалі
• Двічі лауреат золотої медалі Всесвітньої організації інтелектуальної власності (WIPO)
• Лауреат Державної премії Узбецької РСР імені Беруні (1987)
• Заслужений діяч науки Республіки Узбекистан
• Почесний громадянин міста Ла-Пас (Болівія, 1988 рік)
• Почесний громадянин міста Літл-Рок (США, 1993 рік)

Джерела

• Український радянський енциклопедичний словник. Том 3. Київ: Головна редакція УРЕ, 1987.
• Высшие органы государственной власти Узбекской ССР (рос.)